9 листопада 2013 рокуГригорій Калетнік привітав вчителів, ветеранів освітянської ниви, учнів, їх батьків, жителів прийдешніх сіл, які були присутні на святі з нагоди 20-го ювілею Жаданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, поспілкувався з людьми.

Калетнік Г.М. висловив: «Минулого року Вінницький національний аграрний університет теж відсвяткув своє 30-річчя. Ми з великою турботою і увагою ставимося до учнів шкіл, до їх батьків, бо це не лише наші потенційні студенти, а й молодь, яка є щастям і радістю своїх батьків, продовженням кожної родини, від якої залежить майбутнє нашої країни. Ми це розуміємо, тому в університеті створюємо умови не лише для здобуття знань студентами з понад 30 спеціальностей, а й всебічного розвитку їх талантів. Тому й 8 листопада відбулась значна подія в університеті - освячення накупольних хрестів храму духовності, на якому були представники і з Іллінецького району, який ми будуємо на території храму науки, щоб наші діти одночасно були ще й високоморальними та духовними. Сьогодні, на тернистому шляху і в економічному, і політичному плані побудови нашої держави, для молодої людини все важливо, для її майбутнього, щоб вона любила свою землю, батьків, поважала наших попередників - могутнє покоління патріотів, яке творило героїчні сторінки багатющої історії України і я вірю, що нам вдасться все здолати і пережити.»

Також Григорій Калетнік зазначив: «Я з радістю прийняв запрошення і приїхав на святкування ювілею школи, бо люди у селах Жадани і Сорока дорогі для мене, у нас з ними давня дружба. Так, я поспілкувався з своєю давньою знайомою Яровою Олександрою Олександрівною, яка у 2001 році звернулась до мене з проханням допомогти, щоб Сорокський хлібокомбінат віддав їхні земельні паї, що вони обманюють та ображають простих людей. Я понад рік вирішував цю справу у Генеральній прокуратурі, судах і, врешті-решті, їм вдалось видати державні акти приватної власності на земельні паї. Пройшло вже стільки років, люди працюють, обробляють свою землю і залишаються вдячними. Мені приємно, що я зміг допомогти людям, зробив їм добро, відвоював їх земельні паї і вони віддячують тим же. Ми маємо можливість зустрітись, поспілкуватись. Таке саме я зробив і в с. Іллінецькому, а натомість отримав цілий букет невдоволень і звинувачень у неіснуючих гріхах.»

Калетнік Г.М. не залишив колектив школи, учнів та іменинників без важливих для них подарунків.