Для розгляду питання щодо регулювання цін на молоко необхідно, насамперед, виходити з того, що сьогодні ціна закупки молока у виробника (індивідуальний сектор) є найбільш низькою, що підриває будь-яку мотивацію для утримання корів у домогосподарствах і це підтверджується фактом щорічного зменшення поголів’я корів до 80 тис. голів щорічно. Друга важлива проблема в тому, що, незважаючи на низькі закупівельні ціни, ціна молока, кефіру, сиру, сметани та інших молочних продуктів у торговельній мережі України є надто високою, що теж підтверджується неспростовним фактом - рівень споживання молока і молочних продуктів на 1 громадянина України у 1990 році становив 384 л., а на 2012 р. – 204 л.

Так, на шляху від товаровиробника до торгової мережі молоко проходить через руки посередників.

Господарства населення реалізують молоко поза межами організованого аграрного ринку, безпосередньо переробним підприємствам чи заготівельним організаціям, але все ж таки здебільшого посередницькими структурами.

Користуючись незахищеністю сільського населення, переробні підприємства буквально обросли посередниками, які проводять заготівлю молока у населення, зменшуючи при цьому фактичні доходи селян на 25-30% за рахунок штучного необґрунтованого заниження закупівельної ціни.

При цьому в подальшому, закуплене молоко посередницькими структурами зростає на 15-20%, а при його реалізації на прилавках вартість збільшується ще на 18%. Тобто загальне збільшення вартості молока від корови до столу становить в середньому 41%.

Ціна при переробці молока на масло вершкове, за рахунок посередників збільшується в 2 рази.

Реалізація готової молочної продукції від переробного підприємства до роздрібної торгівлі також здійснюється через посередницькі структури (торгові доми), які, як правило, рекомендовані торговельними організаціями, у яких продається відповідна продукція. При цьому залежно від асортименту торгового дому, відповідних доплат за входження молочної продукції до продажу у торговельній мережі, оптова ціна підприємства на молочну продукцію зростає на 25-60 %.

Слід звернути увагу також на недобросовісність переробних підприємств, які часто не дотримуються стандартів виробництва молочної продукції.

Механізм  врегулювання таких суперечностей є у всіх країнах Європи та світу.

Підтвердженням об’єктивності і доцільності вирішення державою таких проблем той факт, що після вступу України до СОТ значна частина вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників і переробників втратили конкурентні позиції на внутрішньому ринку, тому що є несиметричність відносин між потенційними партнерами у сфері сільського господарства. Так, середній зв'язаний тариф на продукти сільського господарства в ЄС становить 15,9%, на той час як Україна при вступі до СОТ зобов'язалася «зв'язати» тарифи на продукцію сільського господарства на рівні 11,1%.

Тому й українське законодавство направлене на врегулюванню таких проблеми, а саме - розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про молоко та молочні продукти» та інших законодавчих актів щодо посилення заходів боротьби з фальсифікацією молочних продуктів».