Шановні ветерани, солдатські вдови, діти війни!

Шановні колеги!

Сімдесят п’ята весна Перемоги стукає у наше серце, нагадує нам про важкі втрати, біль, гіркі сльози, про украдене дитинство, юність і мрії…

Час не лікує… Він лише кличе журавлів у небо…

Час нам потрібен для пам’яті, для святої молитви, в ім’я збереження миру на нашій рідній землі.

Сьогодні ми згадуємо мужніх захисників нашої Вітчизни, саме їх надзусиллями було звільнено світ і Європу від нацизму. Їхньою кров’ю скроплено величезну частину планети, їх подвигами та героїзмом прокладено шлях нашого мирного майбутнього.

Мільйони з них назавжди залишилися у святій землі і лише журавлиними ключами повертаються до нас, щоб застерегти, щоб вберегти…

Низький уклін та безмежна вдячність воїну-переможцю, усім, хто пройшов лихоліття війни, підняв з руїн країну, хто служив та служить всім нам прикладом нескореності, сили духу, мужності та патріотизму.

Сьогодні ми в скорботі схиляємо голови перед обелісками, вшановуємо пам’ять та не шкодуємо добрих слів для  ветеранів, яких так мало залишилось серед нас.

І нехай ніколи священне полум’я пам’яті не згасає у наших серцях.

Щиро бажаю нашим ветеранам, дітям війни, членам трудового колективу, шановним землякам міцного здоров’я, благополуччя, миру, злагоди, шани і поваги та довгих-довгих років життя.

З Днем Великої Перемоги, дорогі наші ветерани!

З повагою,                                

Григорій Калетнік