Трагедія всієї країни… Трагедія кожного з нас зокрема… Випуски новин, під час перегляду яких вмиваєшся слізьми… Озноб від розповідей хлопців, які на передовій. Сльози та тремтячий голос матерів, які втратили своїх синів. Біль, що щохвилинно супроводжує тих, хто повернувся, але з скаліченими тілом та душею. Наше страшне сьогодення…     

 

Вкотре, за дорученням Калетніка Григорія Миколайовича, ми зустрілися з матерями наших бійців, які зараз знаходяться в госпіталях, щоб надати матеріальну допомогу від народного депутата. Такі зустрічі дають набагато більше об’єктивної інформації, ніж усі інформагентства разом взяті. Вчора відвідали маму пораненого бійця батальйону «Луганськ-1» Загаєцького Юрія з с.Жадани Іллінецького району. Наталія Василівна ще зовсім молода жінка, яка виховує 5-х дітей, найменшенькому рік з половиною. Жінка показує нам Висновок з госпіталю, в якому немає жодного слова про те, що її син є учасником АТО, де він отримав поранення, з якого батальйону цей боєць. Нічого… А лікарі не роблять втішних прогнозів. Поранення, що отримав Юра, ніколи не дасть йому можливості повноцінно жити та працювати. Зрозуміло, що без підтримки держави він не матиме можливості утримувати себе. А чи зможе отримати він цю допомогу, коли бюрократична машина працює так, що сільська жінка нікому нічого не може довести?    

 

Сьогодні Юрі виповнилося 20 років. Усі ми, його земляки, вітаємо Юру з днем народження! Бажаємо не втрачати надію! Боротися за своє здоров’я та справедливість. А ми, в свою чергу, будемо підтримувати  його.