Морозним лютневим днем відмічала свій 100-літній ювілей Олена Петрівна Пундій із села Балабанівка Оратівського району. Народилася ювілярка в багатодітній сім’ї вчителів, тому з раннього дитинства вже пізнала науку читання та письма і була зарахована відразу до 2-го класу місцевої школи. Після закінчення Уманського педагогічного технікуму працювала вчителькою в селах Копіювата, Стадниця, Фронтівка та Ступки. У важкі післявоєнні часи одночасно вела чотири класи в Ступлянській школі. Молода вчителька знаходила підхід до кожного учня, а її цінували, любили та поважали за чуйність і справедливість.

Окрім улюбленої роботи була ще сім’я, в якій зростало три чудові донечки: Ася, Леся і Тамара котрих виховувала разом з чоловіком Савою Степановичем, який розумів з пів слова, був чуйним та відданим, справжнім міцним плечем для своїх дівчат.

Роки промайнули як один день. Після виходу на пенсію захопилася риболовлею, а ще разом з подругою їздили на велосипедах по навколишніх селах. Та найбільше вільного часу проводила Олена Петрівна за читанням книжок. Із задоволенням слухали розповіді ювілярки читачі сільської бібліотеки, активним відвідувачем якої була Олена Петрівна. Цікаво розповідала історії з свого життя, коментувала прочитані книги, газети, журнали. У біографії ювілярки навіть був період коли була власним кореспондентом газети «Ленінський шлях».

Впродовж декількох років проживала Олена Петрівна з сім’єю молодшої донечки у Києві, проте зрозумівши, що міське життя не для неї, переїхала до найстаршої на мальовничий хутір Богданівка, що знаходиться в чарівному місці між лісами та ставками, на берегах яких кучеряві верби, вільхи та черемха.

Огорнута Олена Петрівна ніжністю, турботою і любов’ю своїх дітей і онуків. Сама природа сприяє її щасливому довголіттю.