Вшанувати Валентину Семенівну, поважну жінку за віком і статусом, відрядив своїх помічників народний депутат України Григорій Калетнік.

У 2010 році Валентині Дудукало присвоєно почесне звання «Мати героїня» за те, що виховала дванадцять дітей та своїм власним прикладом навчила їх найголовнішого - людськості, ласки і доброзичливості.

Саму ж ювілярку природа щиро наділила душею чистою і доброю. А от життєвий шлях не завжди був усипаний квітами, килимами благополуччя, були в ньому і «вибоїни», і випробування… Та вона із гідністю йшла тим шляхом, що їй готувала доля, в найскладніших ситуаціях залишаючись сама собою. За людяність і щиру вдачу шанують її в рідному селі односельці.

Народилась Валентина Семенівна Дудукало 9 лютого 1919 року у селі Іванька у багатодітній сім’ї. Закінчила кілька класів початкової школи, а потім з раннього дитинства нелегка праця у колгоспі та в домі. Важкі роки голодомору і війни. Проте молоду дівчину, загартовану змалечку - вродливу, працьовиту, енергійну, не зламала ніяка робота. Ось саме за цими якостями і оцінив Василь Петрович Валентину Семенівну, коли їй, такій юній, довірив найцінніше - своїх дітей Степана, Ольгу, Петра і Михайла. І вона у важкому 1943 році, як уміла, старалась його чотирьом дітям замінити загиблу від снаряда матір. У парі зі своїм чоловіком прожила 40 років. У щоденних клопотах пролетіли вони непомітно. Одне за одним народили, виховали та вивчили восьмеро спільних дітей - синів Павла, Івана, Андрія, Олексія, Федора, Миколу і найочікуваніших доньок - близнючок Марію і Наталю. Ніхто з односельців від подружжя ніколи не чув нарікань на труднощі. Старші діти доглядали молодших, а Валентина Семенівна і Василь Петрович трудились у колгоспі та й допомоги раніше не було від кого очікувати, приходилось розраховувати тільки на власні сили.

Вже майже 30 років немає серед живих Василя Петровича, а Валентина Семенівна і далі присвячувала себе сім’ї, допомагала дітям доглядати онуків, домашнє господарство.

Її діти щедро обдарували 14 внуками, а ті в свою чергу15 правнуками.

У свої 95 років Валентина Семенівна має чудову пам'ять, і її розповіді про життя, про роки, які відійшли в історію, вражають.

У день її ювілею з різних кінців нашої держави до матусі на свято, як на крилах, злетілись її діти, внуки і правнуки. А вона з болем в серці згадує, що сини Павло і Федір вже ніколи не переступлять поріг її кімнати, що дружина покійного Феді, яка у день її 90-річного ювілею так ніжно обіймала свекруху, раптово померла. Та й Валентина Семенівна свій 90-річний ювілей святкувала ще у своєму домі, а тепер ніяк не обійдеться без допомоги та підтримки доньки Наталі чи її доньок Юлі або Оксани. Всі випробування, які їй посилає доля, вона й досі мужньо сприймає і радіє тому, що має.

Саме така проста українська жінка творить історію нашої країни. Вона, як особистість, є гідним прикладом нинішньому молодому поколінню. ЇЇ життєвий шлях заслуговує на визнання.

У цей святковий день Валентині Степанівні народний депутат України Григорій Калетнік передав слова подяки, низький уклін і щирі слова вітання, а також засвідчив свої синівські почуття до ювілярки через українську пісню, яку виконувала його вихованка Евеліна Пульберт, віршовані рядки про маму дарувала іменинниці малеча.